Бездумна націоналістична економічна політика

У новонезалежній Україні пануючою фігурою у економічній політиці був головний економічний радник Крачука Олександр Ємельянов. Він представив економічну програму під назвою «Засади національної економічної політики», котру парламент ухвалив 24 березня 1992р. Ця програма відображала націоналістичні сентименти, закликаючи до негайного виходу України з рубльової зони та запровадження української грошової одиниці – гривні. Однак, вона містила обмаль деталей та не накреслювала шляхів переходу до ринкової економіки (Кравчук 2002, 48-50).

До уряду новопризначеного прем’єр-міністра Вітольда Фокіна увійшов молодий ліберальний економіст Володимир Лановий, у якості заступника прем’єра з економіки. Він скидався на український аналог польського Лешека Бальцеровича, чеського Вацлава Клауса чи російського Єґора Ґайдара. На противагу Ємельянову, Лановий презентував свій власний план економічної політики та ринкових реформ у березні 1992р. Це була перша в Україні програма, що закликала до переходу до ринкової економіки. Вона містила стандартні рецепти реформ, такі як грошова стабілізація, різке скорочення бюджету, реформу системи оподаткування, лібералізацію цін, дерегуляцію зовнішньої торгівлі та швидку приватизацію. Програму Ланового було використано – щоб полегшити вступ України до МВФ та Світового Банку навесні 1992р., але далі цього вона не пішла. Лановий був ізольованим та відчував брак необхідної політичної підтримки. У липні 1992р., коли підвищення цін спричинило невдоволення, Кравчук його зняв. 20 вересня 1992р. Фокін теж мусив піти, що спричинило повну зміну складу уряду (Кравчук 2002, Прайзел 1997).

До літа 1992р., себто, за півроку після здобуття незалежності, в України так і не було економічної програми, ба – навіть затвердженого бюджету. Економічна безграмотність вражала, а міжнародна підтримка була мінімальною, оскільки іноземні консультанти могли знайти вельми небагатьох, з ким вони могли б розмовляти з-поміж тих, хто формував українську економічну політику. Совєтська економічна система була взагалі єдиною, що вони у своєму житті бачили й знали. Насторожено ставлячись як до поляків, так і до росіян, українські націоналісти відкидали тамтешню «шокову терапію». Національний консенсус сходився на тому, щоб робити поступові реформи, просуваючи ідею соціально-орієнтованої ринкової економіки, однак, насправді, цю ідею використали як привід взагалі нічого не робити в даному напрямку. Поміж конституційного хаосу, Президент, прем’єр-міністр та парламент могли вільно звинувачувати один одного у вируючій на той час у країні економічній кризі.

Також, на економічному порядку денному панувала розбудова державних інституцій. Україна вже мала чимало міністерств, однак до них додавалися й деякі нові, а у липні 1991р. було засновано НБУ. На посадах лишалися старі совєтські бюрократи. Економічна політика була до болю відсутньою, однак, у природі, як звісно, не буває такого, щоб вакуум тривалий час лишався незаповненим. Оскільки російські реформатори лібералізували більшість цін у Росії в січні 1992р., Україна було змушена слідом учинити так само, що призвело до підвищення цін на 285% того ж-таки місяця[1]. Щодо решти галузей, там, як і раніше, панувала старомодна система держзамовлення.

Економічна політика в Україні раннього період зводилася до масивної емісії рубльових кредитів та надання бюджетних субсидій промисловості та сільському господарству, тоді як уряд намагався обмежити обсяг торгівлі через запровадження лімітів продажу в одні руки, обмеження цін та експорту адміністративними засобами. Як скаржився Пинзеник (2000, 79-80): «Головним аргументом м’якої монетарної політики була ідея, що збільшення пропозиції грошей стимулюватиме зростання номінального ВВП. Додатковими аргументами були ніби-то обґрунтована потреба держзакупівель продовольства та соціального захисту населення від зростання цін на споживчі товари. Український спосіб «рятування» національної економіки та «захисту» населення шляхом інфляції вилився у серйозний економічний спад та падіння реальних стандартів життя».



[1] Національний Банк України, Державний комітет статистики України – база даних он-лайн, www.ukrstat.gov.ua (перевірено 31 серпня 2007р.).

Поділитись в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Теґи: , , , , , , , , , , ,

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>