Прем’єр-міністр Звягільський: безсоромне рентоздирництво

З Кучминого перебування на сцені Кравчук почерпнув три уроки: йому потрібен був слабший прем’єр-міністр, йому варто самому зайнятися економікою, а також те, що краще повернутися до командної економіки. Усі ці три висновки наблизили Кравчука до його кінця.

22 вересня 1993р. Кравчук призначив Юхима Звягільського виконуючим обов’язки прем’єр-міністра[1]. Тижнем пізніше він взагалі ліквідував посаду прем’єра, змістивши Звягільського на пост першого заступника прем’єр-міністра – так його не потрібно було погоджувати з парламентом. Кравчук також спробував злити докупи адміністрацію президента та Кабмін, однак Звягільський був занадто сильним, і тому продовжував фактично виконувати обов’язки (та мати повноваження) прем’єр-міністра.

На перший погляд, Кучма й Звягільський були схожими – обоє були керівниками держпідприємств, російськомовні, зі Сходу України; але Кучма був з Дніпропетровська, а Звягільський – з Донецька. Галуззю Кучми було надсучасне, надскладне машинобудування, тоді як Звягільський керував найбільшою в Україні шахтою (котру він приватизував за дуже пільговими умовами) та був одним з провідних сировинних трейдерів. Ключовою відмінністю було, що Кучма все ж дбав за національний інтерес, тоді як Звягільського цікавило лише особисте збагачення.

Разом, Кравчук і Звягільський намагалися перебудувати командну економіку, хоча й переслідували при цьому різні цілі. Кравчук, котрий нічого не тямив у економіці, був противником ринку, тоді як метикований Звягільський усвідомлював, що чим більше держрегулювання, тим ширшими є можливості для рентоздирництва небагатьма привілейованими. Вони намагалися відновити колишню совєтську систему централізованого планування – з держзамовленнями для важливих товарів. Як і в старі часи, вони скеровували ґарантоване державне постачання державним же підприємствам, котрі, своєю чергою, виробляли продукцію на держзамовлення. Ціни були контрольованими, державні субсидії покривали різницю між контрольованими державою ж цінами. Однак, виникла проблема з тим, щоб установити планові показники виробництва для окремих підприємств.

Ця спроба оживити центральне планування зазнала жалюгідної поразки. Виробництво продовжувало падати й гіперінфляція сягнула 1993р.[2] вершини в 10155%. Стара комуністична система контролю вже віджила, і червоні директори безперешкодно переслідували свої власні інтереси. Попри усе те надмірне державне регулювання, що його було запроваджено, бізнесмени все одно потроху перелаштовувалися на ринок.

Єдиними переможцями у цій політиці регресу були Звягільський та його бізнесові партнери. Вони робили гроші на зовнішньоторгівельній спекуляції, широкі можливості для якої надавала шалена різниця між низькими цінами внутрішнього та високими – світового ринку, на енергоносії, метали й хімічну продукцію. Оскільки саме вони тримали у своїх руках ліцензування зовнішньої торгівлі, тож могли ґарантувати, що усі прибутки розподілятимуться у їхньому ж вузькому колі.  Звягільський зайшов занадто далеко і, після обрання Кучми президентом улітку 1994р., Звягільського звинуватили у привласненні належного державі авіаційного палива, котре він експортував на суму 25 млн доларів. Суму було заплачено на його власний офшорний рахунок. Звягільський мусив переховуватися упродовж трьох років у Ізраїлі, доки йому не вдалося домовитися з новою владою про повернення в Україну 1997р. (Уілсон 2005, 9). З моменту свого повернення, він процвітав як один з провідних бізнесменів «старого Донецька», а також був постійним членом парламенту України, будучи однією з найвпливовіших фігур в «Регіонах України». Його крупна шахта імені Засядька є сумнозвісною численними нещасними випадкам та високою смертністю серед шахтарів.



[1] Основним джерелом для цієї секції є Кравчук (2002, 56-58).

[2] За стандартним визначенням, гіперінфляцією вважається інфляція у 50 і більше % на місяць (Каґан 1956).

Поділитись в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Теґи: , , , , , , , , ,

1 коментар Прем’єр-міністр Звягільський: безсоромне рентоздирництво

  1. Пінґбек: Прапор – золотим догори, державну владу – з голови на ноги! – ч.2 | Спільнобачення

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>