Кравчук: батько нації

Після власної поразки на виборах у липні 1994р., Кравчук разом зі своїм апаратом без жодних розмов покинули президентську адміністрацію, котра розташовувалася (вельми символічно) у колишній будові Центрального Комітету КПУ на Банковій. Це був перший в Україні демократичний перехід влади. Після цього, Кравчук лишається публічною особою в Києві, іноді – центристом у парламенті. Його досягнення та провали можна підсумувати у п’яти пунктах.

По-перше, як відзначає Роберт Кравчук (2002, 58; жодного зв’язку), Президент Кравчук заслуговує на звання Батька української нації. Він переконав 90 відсотків населення віддати свій голос за незалежність, а також його було обрано першим президентом України. Йому вдалося м’яко і мирно вивести Україну зі складу Совєтського Союзу.

По-друге, Кравчук ініціював звільнення України від ядерної зброї, у згоді між Росією та Сполученими Штатами, та підготував  ґрунт для міжнародних ґарантій національного суверенітету України.

По-третє, Кравчукові не вдалося вдосконалити недієздатну совєтську конституцію. Зростаючі розбіжності між президентом, прем’єр-міністром та примхливим, дезорганізованим парламентом довели Україну до практично некерованого стану. Однак, Кравчук не підірвав основ демократії та свободи, і започаткував демократичну практику мирної передачі влади.

По-четверте, економічна політика навряд чи могла бути більш руйнівною, ніж та, що була за його правління. Жодна пост-комуністична країна не була настільки враженою гіперінфляцією та такими масштабами падіння виробництва, не переживши при цьому війну, як Україна. Ту надмірну ціну, що її населення України заплатило упродовж перших років незалежності, було заплачено практично ні за що: ринкової економіки так і не було збудовано, приватизація проведена жалюгідно мінімальна. Зате, було створено механізм рентоздирництва, котрий зміг глибоко вкорінитися й зайняти міцні позиції.

По-п’яте, економічний занепад був настільки суворим, що він почав загрожувати територіальній цілісності країни. Найстрашнішим привидом відділення замайоріла кримська спроба 1994р., котра провалилася, частково – завдяки тому, що Боріс Єльцин не заохочував цей сепаратизм, а частково – тому, що економічний занепад у Криму був ще гіршим, ніж в Україні.

Україна здобула незалежність мирним шляхом, однак, щоб лишитися життєздатною, країні потрібно було відновити конституційний лад та систему господарства. Кравчукові забракло здатності вирішити ці проблеми, однак, і тут варто віддати йому належне, програвши президентські вибори у липні 1994р. він мовчки пішов, чемно розкланявшись.

Поділитись в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Теґи:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>