Стагнація Кучми, 1996-99рр.

Улітку 1996р. стратегічні перспективи Леоніда Кучми затягло хмарами. Він провів у життя елементарну, але ринково-економічну реформу та запровадив, нарешті, повноцінну національну грошову одиницю – гривню. Хоча у нього ще лишалися плани продовжити приватизацію, все ж, більшу частину його реформістських намірів було задоволено. Після довгої й важкої підготовчої роботи, у червні 1996р. було, нарешті, затверджено нову українську Конституцію. Територіальна цілісність держави теж виглядала надійнішою. Однак, Україна так і не визначилася з пріоритетами зовнішньої політики і будь-які великі досягнення на цій ниві, як-от, членство у Європейській Спільноті, поки що були недосяжними. Тож, Кучма почав приділяти багато уваги зовнішній політиці. Політично, він перебував на пікові своєї могутності, однак, йому бракувало справжнього бачення чи великих цілей, досягненням котрих можна було б зайнятися. Скидалося на те, що його стратегічні ідеї вичерпалися, і їхнє місце міцно посіла виключно тактика.

Як це часто траплялося з політиками, котрі рано досягли успіху, Кучма зосередився надалі на власному політичному виживанні, котре прийняло п’ять основних форм, котрі найстисліше можна було б описати як поєднання принципу «розділяй і володарюй» з обмеженими політичними амбіціями. По-перше, він обмежував повноваження й амбіції своїх прем’єр-міністрів. По-друге, він докладав величезних зусиль як до парламентських, так і до президентських виборів. По-третє, він нацьковував одну бізнесову чи регіональну групу на іншу. По-четверте, він так само нацьковував одні правоохоронні органи на інші. По-четверте, президентська адміністрація все більше дисциплінувала й контролювала засоби масової інформації. Усе це були тактичні засоби, що не мали за собою жодної стратегії.

То були негарні часи. 1996-97рр. Павло Лазаренко був прем’єр-міністром, однак поводився радше як бізнесмен. Заступник прем’єр-міністра Віктор Пинзеник удався до сміливої, однак безнадійної спроби поновити економічні реформи заради досягнення економічного зростання. Кучма замінив Лазаренка на пасивного бюрократа Валерія Пустовойтенка. Основні досягнення Кучми того періоду були у сфері зовнішньої політики, зокрема, угоди з Росією 1997р.

Головною морокою того часу була торгівля газом із Росією, на котрій зросли олігархи. Продовжувала також зростати злочинність, що, своєю чергою, посилювало політичні позиції правоохоронних відомств. Найгіршим, однак, було згортання свободи ЗМІ. Парламентські вибори, що відбулися у березні 1998, багато в чому повторювали вибори 1994р., однак їх визнавали менш вільними. Переобрання Кучми у жовтні-листопаді 1999р. було, фактично, змавповано з переобрання Єльцина у Росії у липні 1996р. Станом на 1999р., Україна проявляла усі ознаки країни, що заклякла у пастці недореформованості.

Як і раніше, Кучмі вдалося домогтися своїх головних цілей. Він пережив березневі парламентські вибори 1998р., та виграв президентські вибори у жовтні 1999р. Біда була в тому, що у нього не було цілей, окрім як залишатися при владі.

Поділитись в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Теґи: , ,

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>