Вибори до парламенту, березень 1998р.

29 березня 1998р. в Україні пройшли цілком звичайні парламентські вибори. Вони були найнезграбнішими за усю історію України. Кучма лишався найпопулярнішим політиком у країні. Загалом він усе ще був центристом, однак схилявся управо – в бік економічних реформ, державотворення та зовнішньої політики. Таким чином, головною опозицією до нього були ліві, хоча вони не були ані натхненними, ані ентузіастами. Основною новизною тих виборів була виборча реформа.

Україна нарешті відійшла від чисто мажоритарної виборчої системи з одномандатними округами[1]. В результаті виборів 1994р. усі місця так і не було заповнено, а парламент дискредитував себе тим, що був занадто неструктурований та нестійкий, що надзвичайно ускладнювало прийняття ним будь-яких рішень. Відтак, запанувало широке відчуття, що варто посилити уплив політичних партій. Україна, головним чином, адаптувала до власних потреб російську напів-пропорційну систему, з котрої й черпали натхнення для цієї реформи. Закон про вибори 1998р. проголошував, що половина з 450 депутатів мали обиратися за пропорційною системою по партійних списках, причому прохідний поріг запроваджувався на рівні 4% усіх голосів. Решта 225 місць обиралися, як і раніше, у одномандатних мажоритарних округах, але вже на засадах простої більшості й без висування жодних вимог щодо мінімальної явки.

Іншим нововведенням було те, що ці вибори виявилися менш вільними та чесними, ніж вибори 1994р. Контрольовані режимом ТБ-канали неприховано кепкували з опозиційних кандидатів, також широко застосовувався так званий адмінресурс. Державна податкова адміністрація провела масові перевірки тих, хто фінансував опонентів Кучми, для надійності їх також було переслідувано правоохоронним органами.

Таблиця 4.1 Результати виборів до Верховної Ради, 29 березня 1998р.

Партія

За партійними

списками (%)

31 жовтня 1999р.

Кількість виборених

місць

 

Усього ліві

40,6

173

   Комуністи

24,7

122

   Соціалісти/селяни

8,6

34

   Прогресивні соціалісти

4,0

16

Усього центр

30,8

102

   Зелені

5,4

19

   Народні демократи

5,0

29

   Громада

4,7

23

   Соціал-демократи(об’єднані)

4,0

17

Усього праві

19,4

59

   Рух

9,4

46

Незалежні

116

Проти всіх

5,3

Усього

100а

450

Явка виборців (%)

71,2

а. Включно із зіпсованими бюлетенями, котрі не було зараховано

Джерело: Бьорч (2000а, 107); Центральна виборча комісія України, www.cvk.gov.ua (перевірено 31 вересня 2007р.).

 

Результати виборів виявилися навдивовижу аналогічними тим, що було отримано 1994р. Крайні ліві, представлені комуністами, соціалістами та прогресивними соціалістами, досягли дещо навіть більших успіхів, ніж 1994р., отримавши 41 відсоток голосів за пропорційною системою, у загальному ж підсумку – 38 відсотків усіх місць. Уплив правих послабився – лише «Рух» зміг подолати 4%-вий бар’єр, набравши 9% голосів за спискам, усього ж отримавши 10% місць, таким чином, вочевидь, ставши жертвою розвороту Кучми праворуч. Переможцем з цього вийшов олігархічний центр, котрий укріпив свої партійні структури (таблиця 4.1).

Чотири центристських партії подолали поріг за пропорційною системою. Партією влади була Народна Демократична Партія, очолювана прем’єр-міністром Пустовойтенком. Досягнуті неї результати були до сорому жалюгідними, однак, попервах вдалося переконати чималу кількість незалежних кандидатів приєднатися до її фракції. Соціал-Демократичну Партію (Об’єднану) формально очолював колишній прем’єр-міністр Марчук, також до неї приєднався колишній президент Кравчук, однак її реальними лідерами були Медведчук та Суркіс. Попри назву, то була корпоративна партія, тісно пов’язана з Кучмою. Зелені скидалися на партію, що бореться за довкілля, однак їх, фактично, купила група бізнесменів, котрі володіли металургійним заводом «Запоріжсталь». Останні пішли у політику  чисто з опортуністичних причин бізнесового характеру, бажаючи бути про всяк випадок поближче до влади.

Четвертою центристською партією була Лазаренкова «Громада», котра була ще однією корпоративною партією з підтримкою у Дніпропетровській області, котра перебувала у гострій опозиції до Кучми. Вона найбільше постраждали від репресій під час передвиборчої кампанії, що, однак, не викликало значних протестів, оскільки партія Лазаренка скидалася більше на злочинну банду. Тим не менш, сам факт переслідування «Громади» підривав правничі стандарти.

Як і зазвичай стається під час перших виборів за пропорційною системою, з’явилося забагато нових партій. За голос виборця змагалися між собою не менш, ніж 30 партій та виборчих блоків. З-поміж них, вісім змогло подолати 4%-вий бар’єр, і не менш, ніж 34% голосів було змарновано на партії, котрі не змогли подолати цей поріг. Явка лишалася високою – 71 відсоток.

У парламенті роїлося великими бізнесменами. Чимало центристів та незалежних кандидатів були бізнесменами, частка котрих зросла з однієї п’ятої 1994р. до третини 1998р. Один депутат якось жартома казав мені, що пройти до Ради коштує один мільйон доларів, що практично дорівнювало сумі, котру потрібно було сплатити за членство на Нью-Йоркській фондовій біржі, і було цілком «нормальним», особливо з огляду на те, що Рада виконувала, фактично, ті ж функції.

Центристи та мажоритарники об’єдналися у вісім центристських фракцій, «Рух» поділився на дві, те ж саме зробив блок Соціалістичної партії та Селянської партії. Таким чином, навесні 1999р. у Раді було чотири лівацьких фракції й десять центристських чи правих фракцій, загалом – 14 фракцій (Уілсон 2002, 186-87).

Рушійною силою нового парламенту став неформальний альянс чотирьох олігархічних фракцій, що підтримували Кучму: Соціал-демократичної партії (об’єднаної), чий лідер Медведчук став першим віце-спікером; Демократична рада, очолювана Олександром Волковим та Ігорем Бакаєм; Трудова Україна, очолювана Віктором Пінчуком та Сергієм Тигипком; а також партія донецького клану Регіони України, котра все ще лишень набувала своєї форми. Олігархи посилили свою політичну владу.



[1] Головним джерелом для цієї секції є Бьорч (2000а, 101-107).

Поділитись в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Теґи: , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , , ,

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>