Урядова реформа

Ця перша реформа, можливо, здивує, однак у прийнятті рішень урядом бракувало елементарного порядку, чим взявся опікуватися Єхануров. Україна була сумнозвісною за відсутність будь-яких стандартів у процесі прийняття рішень. Державне управління було занадто централізованим і багаторівневим, однак, відповідальність була розпорошеною, оскільки для ухвалення одного рішення потрібно було, як правило, зібрати цілу обойму підписів. Один високопосадовець міг підписувати сотні документів на день. Не існувало чіткого розподілу повноважень між адміністрацією Президента, величезним апаратом кабміну та міністерствами, і у разі якоїсь халепи, спричиненої невірним рішення, завжди можна було звалити провину на когось іншого.

Надмірна бюрократія та анархія були визначальними рисами українського державного управління. Так, наприклад, якщо я хотів зустрітися з Ющенком ще коли він був головою НБУ, я мусив підійти до НБУ зазвичай між 8 і 9 годиною ранку, щоб записатися, оскільки у Ющенка весь день був розписаний. Я волів, щоб мою зустріч призначали десь між 5 та 6 вечора, бо знав, що між 10 ранку та 5 вечора його можуть покликати на якусь незаплановану нараду. Одного дня, коли я, як завжди, підійшов на свою, заплановану на 5 вечора, зустрічі, Ющенка не було – він з’явився аж о 6-ій. Він пояснив мені, що, насправді, зустріч зі мною була того дня єдиною запланованою в його календарі, однак, того дня до Києва прибув з візитом якись зарубіжний міністр, тому робочий графік було повністю змінено.  За вимогами дипломатичного протоколу, Президент, прем’єр-міністр та спікер парламенту покликали його аж на три дво-годинних зустрічі з тим зарубіжним прем’єр-міністром. Таким чином, він втратив майже весь робочий день, що, однак, було звичною справою.

Високопосадовці не цінували часу своїх підлеглих, а вимагали їхньої присутності коли заманеться. Як наслідок, ніхто, окрім Президента, не мав можливості розпланувати свій день. Будь-який організатор конференції у Києві знає, як неохоче погоджуються міністри прийняти участь у якихось заходах і, навіть погодившись, вони її часто скасовують. Будь-де в іншій країні світу наради Кабміну проводилися за заздалегідь відомим графіком, об одній і тій же годині щотижня. В Україні ж про них домовлялися телефоном увечері напередодні наради, що мала відбутися наступного ранку, вочевидь, потайки розраховуючи, що ключові міністри будуть відсутні. Це було чисто по-українськи. Це було нестерпно, однак саме так робилися справи, аж до 2000р.

Надзвичайний волюнтарзим та колективізм означав, що мало хто мав час як слід проглянути те, що він підписує. Ніхто не ніс відповідальності, як і не було жодного «воротаря», підстраховуючого, котрий би вивіряв та завчасно блокував підозрілі чи сумнівні рішення. Олігархи, котрі, як правило, були депутатами парламенту, вешталися коридорами президентської адміністрації й парламенту, принагідно «протягуючи» офіційні рішення, котрі надавали їм дотації та регуляторні привілеї. Найвидатнішим майстром цього мистецтва був Олександр Волков.

Урядова реформа була простою та розпочалася з самої верхівки. Нарешті, Україна таки запровадила регулярні щотижневі наради Кабміну. Всередині Камбіну, було утворено чотири урядові комісії, кожну з яких очолював один з заступників прем’єра. Будь-яке урядове рішення мало виходити від однієї з цих комісій і відповідний заступник прем’єра ніс за нього особисту відповідальність. Таким чином, було забезпечено порядок, за якого кабінет брався б обговорювати лише добре підготовані та належно аргументовані рішення. Також, було докладено зусиль до того, щоб зменшити кількість підписів, необхідних для прийняття того чи іншого рішення, як і кількість документів під нього, котрі високопосадовці мали б підписати. Кількість державних агенцій було різко скорочено. Підзвітність зросла, а президент мусив звикатся з тим, що його адміністрація втратила оперативну владу.[1]



[1] З інтерв’ю, котрі було взято у заступника прем’єр-міністра Юрія Єханурова та секретаря Кабміну Віктора Лисицького у листопаді 2000р.

 

Поділитись в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Теґи: , , , ,

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>