Конкурентна олігархія зі стрімким зростанням економіки, 2001-04рр.

Зміщення у квітні 2001р. прем’єр-міністра Віктора Ющенка ні для кого не стало несподіванкою. Його відставка мала б виглядати несправедливою, з огляду на те, що його уряд зробив для України більше, ніж будь-який інший уряд, але українці тих часів були песимістами й циніками. Несподіванкою, насправді, було те, що його уряд домігся так багато й протримався так довго.

Тим часом, економіка України, нарешті, пішла на зліт. У серпні 2003р. я зробив такий запис: «Будь-хто, хто приїздить зараз до Києва, вражений шаленими темпами будівництва великих будівель у місті та швидким розвоєм ресторанів та крамниць, до якої додається незмінно зваблива зелень міста. З кожними відвідинами України, я вражений, наскільки відкритішими, інтелектуальнішими та цікавішими стають дискусії»[1]. Економічний динамізм був приголомшливим, особливо у трьох найбільших містах: столиці, Дніпропетровську та Донецьку.

Ющенка замінив Анатолій Кінах, котрий продовжив Ющенкову політику реформ, але вже у більш розважливому темпі. Уряд продовжував працювати набагато краще, ніж до Ющенкової інтерлюдії, не в останню чергу тому, що суспільство стало вибагливішим. І наступний потому уряд Віктора Януковича зберігав акцент на економічному зростанні.

Новітній економічний бум також супроводжувався інтелектуальним та політичним вивільненням. Старий режим здавався надто застарілим, щоб тривати ще довго, і у Леонід Кучми вже не було браку конкурентів. Уперше, утворилася сильна право-центристська опозиція навколо двох найвидатніших лідерів – Ющенка і Юлії Тимошенко. Їхньої першою метою була перемога опозиції на парламентських виборах, котрі мали відбутися у березні 2002р., кінцевою ж метою було здобуття перемоги на президентських виборах у жовтні-листопаді 2004р. Посилення політичних партій у парламенті заклало підвалини для повної демократії. Усе ж, Україна, у кращому випадку, була напів-демократичною країною (Дім Свободи 2008). Старий режим не поспішав здавати позицій, поступово все більше обмежуючи свободу ЗМІ.

Олігархи були на коні. Найяскравішим доказом їхньої могутності була приватизація двома найбільшими багатіями України – Рінатом Ахметовим та Віктором Пінчуком, – Криворіжсталі, найбільшого металургійного комбінату країни. Вельми символічною у цьому плані була реклама однієї ріелторської компанії, котра впала мені у вічі, коли я якось проїздив проспектом Шевченка у Києві в липні 2004р. – там рекламувалося закрите містечко з казково гарними котеджами у одному з передмість, і все це під надписом: «Відродження аристократії».



[1] З моїх нотаток про подорож до Києва, 19-22 серпня, 2003р.

Поділитись в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Теґи: , , , , , , , , , ,

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>