Президентські вибори

Після першого туру президентських виборів, котрий відбувся 31 жовтня, влада, як відчувалося, понесла втрати. Вони відтерміновували публікацію офіційних результатів упродовж 10 днів, що виказувало очевидну фальсифікацію. Навіть так, Ющенко набрав 39.9% голосів, трішечки перемігши Януковича, котрий набрав 39.3% (таблиця 7.1). Незалежні екзит-поли давали Ющенкові від 44 до 45%, тоді як Януковичу – від 37 до 38% (Уілсон 2005, 111). Як і очікувалося, два провідних кандидати витіснили решту. Соціаліст Мороз отримав усього 5.8%, комуніст Симоненко 5%, прогресивна соціалістка Вітрено 1.5%, а центрист Кінах – 0.9%.

Незважаючи на незначний відрив, результат свідчив про визначну перемогу Ющенка та демократів, оскільки та цифра була з урахуванням усіх засобів, котрі чинний режим використав, щоб її занизити. Міжнародні спостерігачі погоджувалися, що фальсифікації були кричущими. Не викликало сумніву, що частину голосів, відданих за Ющенка, було тихенько перекинуто на користь Януковича. Українці зрозуміли, настільки високими є ставки у цій грі, й піднялися на захист свого демократичного вибору, показавши високу явку в 75%.

Тим не менш, перш за все, ці вибори були боротьбою між Сходом та Заходом. Розкол країни був майже тотальним. Янукович набрав у середньому 71% голосів у 10 східних та південних областях, тоді як Ющенко набрав у середньому 78% у 17 західних та центральних областях. Кампанії Януковича вдалося розколоти країну, однак Ющенко уник замнутості на україномовному Заході, отримавши також перемогу і у переважно російськомовній Центральній Україні, зокрема, у столиці.

Ющенко обстоював принципи західної демократії та європейський вибір. Янукович представляв пануючу олігархічну систему та російськомовне населення, будучи противником НАТО. Ідеологійні розбіжності між ними були обмеженими, а економічні питання – недоречними. Обидва кандидати були прихильниками вільної ринкової економіки, приватного підприємництва, фінансової стабільності та високого зростання.

Набільшими ідеологічним зрушенням був той факт, що Януковичу вдалося відібрати на себе голоси у комуністів – останні впали з 20%, що спостерігалися на парламентських виборах 2002р., до 5% під час цих президентських виборів, так ніколи й не оговтавшись. І хоча, звісна річ, комуністи теж постраждали від фальсифікацій, Янукович скидався на більш жаданого у очах про-російських сил в Україні кандидата, плюс його популізм знаходив відгук серед робочого класу та пенсіонерів Сходу.

Не дивлячись на кричущу фальсифікацію, Ющенко не закликав до протестних акцій. Врешті-решт, він виграв, хоч і не набравши абсолютної більшості, тож потрібен був другий тур. Декотрі студенти виходили на демонстрації у проміжок між двома турами, однак основними подіями було висловлення власних симпатій та підтримки з боку кандидатів, що вибували, повстання журналістів, гідні подиву телевізійні дебати між Ющенком та Януковичем, а також зміна у російській стратегії.

Мороз та Кінах висловили свою підтримку Ющенкові у другому турі, котрий мав відбутися 21 листопада. Обоє уклали коаліційну угоду з Ющенком та Тимошенко, і їхні чотири партії взялися вести перемовини щодо урядової програми. Ющенко пішов на суттєві поступки, зокрема, погодившись на вимогу соціалістів подовжити дію мораторію на продаж сільськогосподарських земель аж до 2008р.

У Януковича з’явилося небагато нових симпатиків. Симоненка настільки засмутила масштабна фальсифікація на Сході країни, що він відмовився висловити свою підтримку на користь Януковича, закликавши усіх комуністів голосувати проти всіх у другому турі. Лише Вітренко, котра вважалася нещирою лівачкою, за котру платять олігархи, висловила підтримку Януковичу.

Журналісти офіційних телевізійних каналів почали повставати перед виборами, і 28 жовтня 40 журналістів, котрі представляли п’ять телевізійних каналів, заявили, що відмовляються у подальшому слухатися темників. Незабаром, майже усі журналісти офіційного телебачення перейшли на бік опозиції, й інформаційне покриття на телебаченні стало нормальним (Притула 2006, 118).

Тепер кандидати могли навіть дебатувати на телебаченні. 15 листопада відбулися перші теледебати між двома кандидатами, за котрими спостерігала уся країна. Янукович справляв враження м’якого та обережного, тоді як Ющенко був в ударі. Звертаючись до свого виборця, він повторив тезу зі своєї кампанії: «Ви не бидло, а ви – громадяни, у котрих є право голосу». Він заявляв, що 3 мільйона громадян не змогли віддати свої голоси через помилки у списках виборців. Ще раз, він проголошував моральне звернення: «Це не конфлікт між двома Вікторами. Це конфлікт між двома світоглядами, двома моралями. Наш вибір є дуже простим – або ж ми житимемо за поняттями кримінального світу, або ж ми житимемо як вільні й заможні люди». Він розкритикував приватизацію «Криворіжсталі», котру він назвав «крадіжкою». Цікаво, що Янукович у відповідь розкритикував Ющенка за те, що той продав чотири українських нафтопереробних заводи іноземцями, однак, обережно оминувши згадки про те, що їх було продано російським компаніям. Загалом, більшість сходилася на тому, що Ющенко зі значною перевагою виграв ці дебати.[1]

Таблиця 7.1 Результати президентських виборів 2004р. (% голосів)

Кандидат

Перший тур, 31 жовтня 2004р.

Другий тур, 21 листопада 2004р.

Переголосування другого туру, 26 грудня 2004р.

Віктор Ющенко 39.9 46.6 52.0
Віктор Янукович 39.3 49.5 44.2
Олександр Мороз 5.8
Петро Симоненко 5.0
Наталія Вітренко 1.5
Анатолій Кінах 0.9
Інші чи проти всіх 4.9 2.3 2.3
Усьогоа 100 100 100
Явка виборців (%) 74.6 80.4 77.2
  1. «Усього» включає недійсні бюлетні, котрі не було зараховано

Джерело: Центральна виборча комісія України, www.cvk.gov.ua (перевірено 18 липня 2008р.).

Після першого туру російська стратегія змінилися. 12-13 листопада Путін приїхав до Криму на зустріч з Кучмою та Януковичем, доступ на котру було обмежено. Як стверджують, він порадив Януковичу більше покладатися на адмінресурс та репресії, а також продемонстрував, що Кучма втратив його довіру через спробу того домовитися з опозицією (Пєтров і Рябов 2006, 157).



[1] «Дебати Ющенка та Януковича. Стенограма», Українська Правда, 16 листопада 2004р. Чотири НПЗ, про які йде мова – «Лукойл», ТНК, «Татнафта» та «Альянс».

Поділитись в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Теґи: , , , , , , , , , , ,

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>