Вступ до СОТ, травень 2008р.

6 лютого 2008р., після завершення перемовин, Генеральна Рада СОТ запросила Україну приєднатися до цієї організації. Відповідно, український парламент ратифікував вступ, і 16 травня 2008р. Україна стала 152-ою країною-членом СОТ, що стало найбільшим досягненням чотирьох урядів після Помаранчевої Революції.

Україна подала заявку на членство у листопаді 1993р., однак упродовж 1990-х років мало що було зроблено[1]. З 1998р. по 2003р., до СОТ приєдналися чотири маленьких країни СНД: Республіка Киргизія, Грузія, Молдова та Вірменія. Україна та Росія вели перемовини про вступ паралельно, уважно спостерігаючи одна за одною. Росія недноразово прохала Україну про координацію вступу до СОТ, однак Україна не була зацікавлена прислухатися до таких вимог, котрі б для неї спричинили лише затримки.

Україні СОТ була потрібна більше, ніж Росії, що було обумовлено структурою її експорту. Близько двох третин українського експорту становили так звані чутливі товари, котрі часто підпадали під дію протекціоністських заходів, таких як анти-демпінг, особливо метал, сільськогосподарська продукції, хімія та текстиль. Згідно з міжнародними дослідженнями, що проводилися, Україна могла отримати додатково від одного до двох відсотків зростання економіки упродовж наступних п’яти років виключно за рахунок вступу до СОТ (Копенгагенські економісти на ін. 2005а, 2005б, 2005в). Цифри ці незвично високі тому, що Україна є відкритою економікою з багатьма інституційними бар’єрами, котрі правила СОТ допомогли б усунути.

Починаючи з уряду Ющенка 2000р., Україна стала приділяти все більше уваги СОТ, прийнявши кілька головних  законів, необхідних для вступу, таких як митний кодекс у липні 2002р. «Наша Україна» та БЮТ оголосили вступ до СОТ власними пріоритетами, а перший уряд Тимошенко прийняв суттєвий пакет законів по СОТ улітку 2005р. На той час, «Регіони» все ще опиралися лібералізації сільського господарства та металургії, але на початку 2006р. й вони опанували позитивне ставлення до СОТ. У вийнятковій єдності, усі три великих партії працювали над вступом до СОТ. Перемовини щодо СОТ велися стійкою командою держслужбовців під керівництвом заступника мінекономіки Валерія П’ятницького, незалежно від інших змін, котрі мали місце в уряді.

Паралельно, Європейський Союз визнав Україну ринковою економікою у грудні 2005р., тоді як США зробили це у лютому 2006р. То були односторонні оцінки ринкових умов України, котрі були необхідними для її захисту від анти-демпінгових розслідувань, оскільки країна, класифікована як ринкова економіка, може захищатися.

Особливістю США була так звана поправка Джексона-Веніка до Торгівельного Акту США 1974р. У ній від СССР вимагали дозволити вільну еміграцію євреїв як передумову для того, щоб увести режим найбільшого сприяння у торгівлі, котрий щороку підлягав перегляду. Після розпаду СССР поправку Джексона-Веніка було поширено на усі країни СНД, хоч Совєтського Союзу вже не було і еміграція євреїв була вільною. У березні 2006р. Конгрес США нарешті «випустив» Україну з-під дії поправки Джексона-Веніка та налагодив з нею нормальні постійні торгівельні відносини після того, як США підписали двосторонній протокол з Україною про її вступ до СОТ; то був один з тих 50 протоколів, котрі Україні ще лише належало підписати.

Вступ України не був особливо складним – її тарифи були низькими та викликали мало занепокоєння, хоча інституції потребували вдосконалення. Як і у більшості країн, найбільші проблеми стосувалися сільського господарства (Фон Крамон-Таубадель та Зоря 2000). Українська пташина промисловість, що лиш народжувалася, закликала до протекціонізму шляхом все суворіших перевірок імпортованої курятини. Завелика та занадто захищена цукрово-бурякова промисловість зажадала підтримання імпортних квот, однак країни-партнери були не проти того, щоб Україна підвищувала двосторонні квоти на імпорт. Український уряд чимало разів запроваджував тимчасові заборони на експорт зерна, від котрих потрібно було відійти. Держдотації у сільське господарство були невеличкими, однак аграрне лобі хотіло б тримати можливість підвищення цих дотацій у майбутньому відкритою. Права на інтелектуальну власність були, головним чином, чимось новим для України й вимагали нового законодавства, а також уряд хотів побороти піратство у сфері аудіо-візуальної продукції. Останнім, що лишалося зробити, було скасування тарифів на експорт, зокрема – металолому, котрий був важливою сировиною для металургії, але це владнали на початку 2008р.

Будучи членом СОТ, Україна має можливість вимагати двосторонніх перемовин про доступ до ринків Росії, котра все ще намагалася стати членом. Це є найкращою можливістю для України врегулювати ті чисельні проблеми у торгівлі з Росією.

 


[1] Джерелами для цього під-розділу є Уільямсон (1995); Аслунд (2003а); та Бураковський, Гандріх та Гофман (2003).

Поділитись в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Теґи: , , , , , , , , , , ,

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>