Нова фінансова криза та угода з МВФ

2008р. на Україну насунула нова фінансова криза. Українська економіка була перегрітою після восьми років безпрецедентного буму і, як і деінде в регіоні, на початку 2008р. найбільше занепокоєння викликала інфляція. У травні 2008р. інфляція підскочила до 31% у порівнянні з травнем 2007р. (графік 8.1, Дреґон Кепітал 2008). Попри тривалу урядову кризу, Україна підтримувала жорстку бюджетну політики, тримаючи дефіцит бюджету десь на рівні 1 відсотка ВВП.

Зростаюча інфляція, головним чином, ціни на їжу та енергоносії, була глобальним явищем, однак іфляція в Україні була третьою за величиною у світі. У регіоні, де панувало євро, лише Україна тримала власну валюту прив’язаною до американського долара. Враховуючи той факт, що долар того року упав до євро на 15%, цією своєю прив’язкою Україна «імпортувала» суттєву інфляцію. Висока інфляція давала можливість комерційним банкам брати 50% річних за споживчі кредити у гривні, котрі вони фінансували, позичаючи під 6% річних у Європі. Національний Банк України (НБУ) скуповував тверду валюту для підтримки обмінного курсу, значно підвищуючи у такий спосіб пропозицію грошей та інфляцію. Маючи ставку рефінансування всього 16% річних, Україна мала негативну реальну відсоткову ставку в 15% річних. Великі споживчі витрати йшли на імпорт, котрий різко зріс. Як наслідок, різко зросли дефіцити платіжного та торгівельного балансу, як і приватний зовнішній борг.[1]

Комерційні банки жваво знімали спекулятивні прибутки, і мало хто розумів, настільки небезпечною була така політика, однак подібна схема Пондзі не могла тривати довго. Україна ставала б неконкурентоспроможною та надмірно заборгованою. Нестерпна фінансова нерівновага зростала, погрожуючи неминуче вибухнути фінансовою кризою. Ключовою проблемою була політика обмінного курсу, за котру відповідав Національний Банк. Прив’язку до долара конче необхідно було замінити на плаваючий курс, а також НБУ потрібно було зосередитися на утримуванні інфляції на низькому рівні шляхом інфляційного тарґетування (Труман 2003). Однак, будь-яка зміна обмінного курсу була непопулярною, оскільки неминуче знецінювалися б заощадження або у доларах, або у гривні. На щастя, НБУ послабив прив’язку наприкінці квітня, котра зробила більш помірним приплив спекулятивних грошей, і інфляція почала ставати помірнішою з кожним місяцем.

Графік 8.1 Інфляція в Україні (індекс споживчих цін), 2000-2007рр.

% зміна (з року в рік)

Джерело: База даних Європейського Банку Реконструкції та Розвитку он-лайн, www.ebrd.com (перевірено 1 липня 2008р.).

 

Нагадавши азійську та російську кризи 1997-98рр., міжнародна фінансова криза, що зародилася у Сполучених Штатах, вдарила й по Україні, котра була, по суті, відділеною від міжнародних фінансів. Ніхто не хотів рефінансовувати будь-яку позику Україні, тож, щойно за якоюсь із позик наставав термін погашення, боржник одразу ж банкрутував. Внутрішня банківська система раптом зупинилася, тоді як усі великі проекти з будівництва трималися на кредитах.

Фондовий ринок стрімко обвалився, і станом на кінець жовтня падіння становило вже 82% до початку року[2].

Україна виявилася однією з країн, що першими відчули її удар, хоча фінансові показники були вельми стабільними: дефіцит держбюджету був близьким до балансу, державний борг був мізерним – усього 10% ВВП. Міжнародні валютні резерви були на пікові, дорівнюючи вельми поважним 38 млрд доларів на серпень 2008р. Близько 40 відсотків банківської системи перебувало у власності поважних іноземних банків, що полегшувало доступ до міжнародного фінансування. Найбільше турбував дефіцит платіжного балансу, однак він теж був помірним на рівні 4.2% ВВП у 2007р., однак його з лихвою перекривали прямі зарубіжні інвестиції. Тим не менш, він був приреченим подвоїтися 2008р. через надмірний приток короткострокового капіталу та зниження експортних цін на метал.

2007-го року на метал припадала половина українського експорту, але наприкінці 2008р. ціни та попит на метал пішли на спад. Світові ціни на сталь сягнули вершини у липні, однак уже в жовтні відкотилися наполовину назад. Українські металовиробники відповіли скороченням виробництва сирої сталі на 49% у жовтні 2008р. порівняно з жовтнем 2007р.[3] В Україні було забагато виробників металу, і більшість із них – недостатньо ефективні. Нехтування цим упродовж років завдало шкоди – уся металургія поринула у раптову, нестримну кризу і потребувала консолідації.

Однак, Україна виокремилася як одна з перших жертв міжнародної фінансової кризи ще й через безлад у політиці. Міжнародні інвестори не вірили, що тутешні політики здатні вжити необхідних заходів економії, щоб дати ради платіжному балансові, котрий все погіршувався.

Український уряд цілком слушно знову звернувся до МВФ і попросив про великий стабілізаційний кредит, щоб знову відкрити доступ до міжнародних фінансів, розморозити внутрішній кредитний ринок та врятувати обмінний курс від різкого падіння. 26 жовтня Україна уклала з МВФ дворічну угоду «стенд-бай», що передбачала фінансування у розмірі не менш, ніж 16.5 млрд доларів. Умов, за яких позика надаватиметься, було висунуто багато, і вони були вельми непрості, оскільки очікувалося 3%-не падіння ВВП упродовж 2009р., падіння імпорту на 20%, але помаранчеві партії провели відповідне рішення через парламент 31 жовтня. Все одно, Україна була приреченою пережити суворе падіння, супроводжуване спустошенням її металургійного та будівельного секторів.



[1] Аслунд (2008). Статистика від «Дреґон Кепітал», Щоденник Дреґон, різні дати

[2] Дреґон Кепітал, Щоденник Дреґон, різні дати.

[3] Там же.

 

Поділитись в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Теґи: , , , , , ,

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>