Ющенко наполягає на нових виборах

Посеред лютуючої фінансової кризи, Ющенко знову почав наполягати на проведенні нових виборів. Починаючи з квітня 2008р. Ющенко та Балога докладали усі свої зусилля для утілення трьох пов’язаних із цим намірів: розвал коаліції між «Нашою Україною» та БЮТ, зміщення уряду Тимошенко та провокування дострокових парламентських виборів. Улітку 2008р. опитування громадської думки показало, що на президентських виборах Ющенка підтримає всього 5% населення, Януковича – 20%, а Тимошенко – 25%; рейтинг відповідних партій було зафіксовано на аналогічних рівнях.

Тож для Ющенка не було явного сенсу провокувати ранні парламентські вибори. Він, його розколота партія та його народ були б цим спустошені. Нові вибори не вирішили б жодних проблем, але кинули б українську політику в хаос аж до президентських виборів, котрі за графіком мали відбутися у січні 2010р. Але Ющенко був одержимий Тимошенко, показуючи своїми висловлюваннями та діями, що його єдиною метою було знищити її. Дивно, але Ющенко, вочевидь, сподівався, що його переоберуть, попри усі його зусилля з блокування законодавчої діяльності та мінімальний рейтинг популярності.

На початку вересня Тимошенко вдалося повернути зброю Ющенка проти нього ж. Утомлена політичною безвихіддю, вона зійшлася з Януковичем, і разом вони проштовхнули два важливих закони, значною більшістю. Першим був оновлений Закон про Кабінет міністрів, котрий позбавив Ющенка більшості його повноважень, перетворивши Україну на парламентську державу. Тимчасовий альянс Тимошенко-Януковича також прийняв довгоочікуваний закон про акціонерні товариства, котрий Ющенко просував роками з метою обмеження прихованого корпоративного рейдерства, однак «Наша Україна» проголосувала проти цього ключового закону, заявивши, що він недосконалий, тоді як навіть комуністи проголосували за нього. Врешті-решт, закон таки підписав Ющенко.

А політичний цирк за участю Ющенка та Тимошенко у якості головних акторів продовжувався з іще більшим пожвавленням. Ющенко чинив максимально можливий тиск на фракцію «Нашої України» у парламенті, котра, врешті, проголосувала за припинення помаранчевої коаліції мінімальною більшістю 2 вересня та офіційно полишила коаліцію[1]. 7 та 9 жовтня Ющенко видав декрети про розпуск парламенту та проведення дострокових парламентських виборів[2]. Тимошенко подала скаргу до суду, котрий скасував президентське рішення. Ющенко у відповідь зняв суддю, але рада суддів відновила його на посаді, перевівши таким чином питання про розпуск парламенту у підвішений стан[3]. Міжнародна організація з захисту прав людини Human Rights Watch засудила дії і Ющенка, і Тимошенко як втручання у судочинну гілку влади[4]. Упродовж днів Ющенко блокував життєво-необхідне антикризове законодавство від МВФ, вимагаючи від парламенту спочатку виділити кошти на нові вибори.

У Україні домінували три політичних особистості – Тимошенко, Янукович і Ющенко. Згідно із загальними очікуваннями, вони ж мали стати основними кандидатами на наступних президентських виборах, призначених на січень 2010р. Щодо Ющенка, то було схоже на те, що він спалив рештки свого кредиту довіри упродовж 2008р. Іміджеві Тимошенко, вірогідно, зашкодила б фінансова криза, оскільки саме вона була прем’єром на той момент, коли все почало валитися, хоча вона й могла врятувати власну шкуру шляхом ужиття рішучих анти-кризових заходів. Януковичу ж поталанило, що у ці важкі часи не був при владі.

Поведінка Ющенка упродовж 2008р. збивала з пантелику. Хоч він і сформував коаліцію з Тимошенко, він так і не дав її урядові шансу попрацювати. Усе його президентство було позначене законодавчим глухим кутом. Єдиним вартим уваги сегментом законодавства, що було ухвалено упродовж його каденції, були закони, що стосувалися вступу до СОТ та щорічні бюджети. Його особиста популярність перебувала на найнижчому за все його життя рівні, а його стара партія – «Наша Україна», – ризикувала вилетіти з Ради на наступних виборах. Україна зіткнулася як із очевидною загрозою власній безпеці з боку Росії, так і халепою фінансового падіння через внутрішньо-політичну нестабільність, але Ющенко наполягав на нових виборах.

Мірою того, як наближався кінець Ющенкового президентства, переважало розчарування. Його двома досягненнями було підтримання демократії та наближення України до Європейського Союзу. Однак, його каденція відзначилася реставрацією тієї ситуації глухого кута, котру ми бачили за президентства Кравчука, відтак очевидною є небезпека, що та недієздатність уряду, котра мала місце увесь цей час, просто дискредитує демократію в Україні.



[1] «Наша Україна проголосувала за вихід з коаліції», Українська Правда, 2 вересня 2008р., доступно на www.pravda.com.ua (перевірено 21 жовтня 2008р.).

[2] «Голосування Верховної Ради та Тимошенко не подовжили життя парламенту», Українська Правда, 21 жовтня 2008р., доступно на www.pravda.com.ua (перевірено 21 жовтня 2008р.).

[3] Проект парламентського розвитку Аґенції з міжнародного розвитку США (USAID), “Рада суддів поновила на посаді голову суду, звільненого Президентом», 20 жовтня 2008р., доступно на www.iupdp.org (перевірено 21 жовтня 2008р.).

[4] «БЮТ захищатиме суд, котрий відізвав дострокові вибори», Українська Правда, 14 жовтня 2008р., доступно на www.pravda.com.ua (перевірено 21 жовтня 2008р.).

Поділитись в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Теґи: , , , , , , , , , , , , , ,

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>