Обмежені соціальні здобутки

Досі у цій книзі я не згадував про реформи соціальної сфери, оскільки жодної з них не було завершено.[1] Головними вийнятками були скорочення пільг для номенклатури та прийняття нового трудового кодексу та закону про пенсійну реформу, однак вони так і не запрацювали. Міністерства охорони здоров’я та освіти були послідовно інертними. Ними керували бюрократи ще з совєтських часів, котрі опиралися будь-яким структурним реформам, лише вимагаючи виділення їм більшої кількості ресурсів, котрі марнувалися у цих старих надміру централізованих совєтських системах.

Кучма (2003, 179) визнав цей провал:

Наші перші кроки на шляху до ринкової економіки йшли за принципом: спочатку реформи, соціальні питання – потім. Ця формула вилилася у проведення реформ за рахунок застою в соціальній сфері… Нерівність за рівнем доходів населення була такою ж великою, як і у Західній Європі останньої третини XIXст., що стало передумовою соціальної революції.

Найбільш убивчою соціальною статистикою в Україні є показник тривалості життя чоловіків (графік 8.2). Вона дещо зростала упродовж тих кількох років після оголошення Ґорбачовим анти-алкогольної кампанії, котра розпачалася 1985р., сягнувши стелі у 66 років на 1989р., що, насправді, не дуже вражало. Упродовж пост-совєтського перехідного періоду, середня тривалість житття чоловіків упала до 62 років, що відповідало рівневі доволі бідної країни, що розвивається. Гірше, однак, те, що й після цього середня тривалість життя чоловіків не відновилася значним чином, лишившись на рівні десь 62.5 років.

Україна розділяє цю проблему з Росією, де ситуація ще гірша. Упродовж років середня тривалість життя чоловіків у Росії тримається десь на рівні 59 років. Переважаючим поясненням таких показників є спостереження, що східно-слов’янські та балтійські чоловіки часто допиваються до смерті. Тут завжди тяжко пили, а у перехідний період уряд був уже не взмозі збирати колись непомірний акциз на алкоголь (Брейнерд 1998). На більш глибокому рівні, проблема лежить у компанійськості тутешніх чоловіків, котрих дезорієнтувала обстановка перехідного періоду, й котрі не знали як підлаштуватися до змінених обставин. У той час, як жінки адаптувалися та жили довше, чоловіки настільки страждали від стресу й пили так багато, що помирали від насильства чи серцевого удару, як влучно помітила Джудіт Шапіро (1995) на початку перехідного періоду в Росії, що було добре задокументовано у пізніших дослідженнях (Школьніков, Андрєєв та Малєва 2000). Жоден український уряд не провів настільки необхідної кампанії проти пияцтва.

Графік 8.2 Середня тривалість життя чоловіків, 1989-2006рр.

всього років

Джерело: Світовий банк, база даних «Світові індикатори розвитку», http://devdata.worldbank.org/dataonline (перевірено 1 липня 2008р.).

 

Графік 8.3 Дитяча смертність, 1989-2007рр.

на 1000 народжених

Джерело: База даних Бюро перепису населення США, www.census.gov/ipc (перевірено 30 липня 2008р.).

Іще кращим за тривалість життя мірилом ефективності системи охорони здоров’я є дитяча смертність. У роки падіння комунізму вона зросла з 13 дітей на 1000 народжених 1989р. до 15 – 1993р. Починаючи з 1993р., дитяча смертність упала на третину, опинившись на рівні 9.5 2007р. (графік 8.3). І, хоча це було суттєвим покращенням, воно не було вражаючим. У Польщі та Чехії дитяча смертність впала на дві третини починаючи з кінця комунізму. Головною причиною такого зниження став, вірогідно, кращий доступ до ліків, а не вдосконалення й покращення у державній системі охорони здоров’я.

Графік 8.4 Населення України, 1990-2008рр.

мільйонів

Джерело: Держкомстат України, www.ukrstat.gov.ua (перевірено 4 листопада 2008р.).

Іншою шокуючою статистикою було скорочення населення в Україні.Офіційно воно зменшилося з 52 мільйонів 1992р. до 46 мільйонів 2008р. (графік 8.4). Але навіть ця цифра є дещо прикрашеною, оскільки додатково від 5 до 7 мільйонів українців перебуває за кордоном, головним чином, працюючи нелегально у Європі, як правило, на будівництвах, у сільському господарстві та хатніми робітницями. Таким чином, населення, котре насправді живе в Україні скоротилося з 52 до 40-42 мільйонів або ж на 20% упродовж 15 років, що є величезним ударом по нації, навіть попри той факт, що у Грузії, Вірменії чи Молдові відсоток зменшення населення був іще вищим.

Графік 8.5 Частка молоді університетського віку, що здобуває вищу освіту, 1989-2005рр.

відсоток від загального населення у віком 19-24 роки

Джерело: ЮНІСЕФ, база даних TransMONEE, 2007р. www.unicef-irc.org/databases/transmonee/ (перевірено 16 серпня 2007р.).

Найпозитивнішою соціальною статистикою є ті інвестиції, що українська молодь вкладає у себе та у людський капітал своєї країни. Згідно з вузьким визначенням ЮНІСЕФ, частка української молоді, що здобуває вищу освіту, зросла у два с половиною рази з 19% 1993р. до 48% 2005р. (графік 8.5). Згідно ж із ЮНЕСКО (2008), котра послуговується більш широким визначенням, не менш, ніж 73% українців пішли здобувати вищу освіту 2006р. Ці цифри є свідченням амбіцій молодих українців, більшість із котрих сплачують серйозні суми офіційних чи неофіційних платежів за освіту, однак, чимало з пропозицій освіти є, на жаль, низької якості.

Одним із найважливіших зусиль на шляху реформ у освітній галузі було запровадження 2008 року всеукраїнського незалежного зовнішнього тестування випускників середніх шкіл, котре було запроваджено з метою знизити сумнозвісну корупцію на стадії прийому до вищих навчальних закладів.

Україна потребує соціальних реформ у сфері охорони здоров’я та освіти, щоб зробити їх більш ефективними та підвищити їхню якість. Пенсійна система також потребує реформування. Соціальні витрати держави, однак, постійно трималися на доволі високому рівні і є завищеними як для країни з таким рівнем розвитку, як Україна (Тандзі та Цібуріс 2000). Україну ж стримує брак ефективності, а не ресурсів.



[1] Головними джерелами для цього під-розділу є Ґоральська (2000) та Малиш (2000).

Поділитись в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Теґи: , , , , , , , , , , , , , ,

1 коментар Обмежені соціальні здобутки

  1. Пінґбек: Падіння непрестижності гомосексуалізму – ще один крок на шляху закріплення матріархату | Политком

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>