Чи виживе українська демократія?

Пост-комуністичні країни обрали або ж повну демократію, або ж авторитаризм. Україна є унікальною в цьому сенсі, оскільки вона є єдиною з країн СНД, котру Дім Свободи у своєму рейтингові (2008) відніс до «вільних». На графіку 9.3 Україна явно контрастує з Росією та Польщею. Польща, як і решта Центральної Європи та країн Балтії, стала вільною одразу по завершенню панування комунізму та лишається демократичною дотепер.

Україна й Росія, однак, у 1990-х були напів-демократичними. Звичайно, з падінням комунізму було суттєво розширено політичні та громадянські свободи, однак їх не було належним чином законодавчо закріплено або ж запроваджено. Тим не менш, Боріс Єльцин чи Леонід Кучма не прагнули сконцентрувати усю владу в своїх руках. Натомість, вони нацьковували одні групи впливу на інших, вивищуючись над усим цим у якості такого собі арбітра «вищої інстанції». Наслідком такої політики було те, що зберігався плюралізм. Наприкінці 1990-х свободи в Росії почали згортатися й країна ставала дедалі авторитарнішою за правління Владіміра Путіна, котрий зосереджував владу в своїх руках за допомогою старих структур КҐБ (Аслунд 2007б).

 

Графік 9.3 Громадянські та політичні права, 1991-2007рр.

значення показника

Джерело: Дім Свободи, Світовий історичний показник свободи країнhttp://freedomhouse.org (перевірено 16 вересня, 2008р.).

Україна ж ніколи не переживала подібного згортання громадянських та політичних прав, якого зазнала Росія за Путіна, саме завдяки Кучмівській політиці «розділяй і володарюй». Помаранчева Революція суттєво розширила свободи, перетворивши Україну на демократію. Свобода слова, ЗМІ, зібрань та віросповідання почали повною мірою поважатися, а в Україні відбулося троє підряд вільних та справедливих виборів. Головним недоліком, що лишився, є брак верховенства права та високий рівень корумпованості.

Знову ж таки, порівняння з Росією є вельми слушним: за міжнародними стандартами, що Україна, що Росія є глибоко корумпованими країнами. Пропонуємо до уваги індекс сприйняття корупції, що його публікує Транспаренсі Інтернейшнл (2008), котрий дає змогу відстежувати щорічні показники (графік 9.4). Починаючи з 2000р. і по 2004р., Україна вважалася ще більш корумпованою, ніж Росія, однак, починаючи з 2005р. Україна стає менш, а Росія – більш корумпованою. Помаранчева Революція виставила тутешню корупцію на світ Божий, тоді як зростання авторитаризму в Росії неабияк їй приховало. Огляд сприятливості бізнес-клімату та продуктивності підприємств (BEEPS), що його сумісно проводили ЄБРР та Світовий Банк 2002р. та 2005р. приходить до того ж висновку (Андерсон і Ґрей 2006). Однак, анекдотична дійсність додає інший вимір. Бізнесмени часто розчаровуються в Україні, оскільки рішення вельми часто не приймаються через корупцію, що аж безчинствує. Вони не знають, кому потрібно заплатити, чи зробить той високопосадовець, котрому було заплачено, те, що він береться зробити (Шляйфер і Вішни 1993). У Росії, на відміну, все це, зазвичай, легше, однак, врешті-решт, лишається проблема – високопосадовець може вирішити відібрати бізнес, і жодного порятунку від цього не існує.

Чи виявиться Україна тим локомотивом, що поведе СНД до демократії, чи ж, натомість, вона теж піддасться авторитаризмові, що панує у цьому регіоні? Як уже згадувалося у введенні, Україна упевнено відповідає критеріям демократичності, що їх вивів Хуан Лінц (1978, 5): свобода формулювати та обстоювати політичну альтернативу, право на свободу об’єднань та свободу слова, як і решту основних свобод, вільна та ненасильницька конкуренція поміж лідерів з періодичним підтвердженням чинності їхніх претензій на владу (вибори), підключенням до демократичного процесу усіх політичних інституцій, а також свобода участі в політичному процесі незалежно від політичних уподобань.

Графік 9.4 Індекс сприйняття корупції, 2000-2007рр.

індекс

Примітка: Індекс приймає значення від 0 (надзвичайно корумпована) до 10 (надзвичайно чиста).

Джерело: “Транспаренсі Інтернейшнл”, www.transparency.org (перевірено 1 липня, 2008р.).

У зв’язку з цим, критичним постає питання – чи можна вважати легітимною країну, її політичні інституції та соціально-економічну систему? Відповідь можна отримати, застосувавши спрощене визначення Лінца (1978, 18)  – «легітимним урядом вважається той, котрий з усіх доступних форм врядування втілює найменше зло».

Питання легітимності країни розділяється на два інших питання: безпека її кордонів та ступінь згуртованості нації. Денкуорт Растоу (1970) підкреслює важливість забезпечення безпеки кордонів перш, ніж можна братися за побудову будь-якої демократії. Держава, чиї кордони не є у безпеці, не може бути стабільною (МакФол 2001, 9). Завдяки тому, що Єльцин ще на самому початку існування держав СНД дав гарантії цілісності кордонів у межах, в яких існували колишні Совєтські республіки, а також той факт, що Совєтський Союз було зліквідовано мирним шляхом у 1991р., кордони України були цілком безпечними і, попри те, що різні російські політики час від часу щось варнякали про Крим, російсько-українська угода від 1997р., схоже, закрила питання територіальної цілісності України остаточно.

Іноді здавалося так, ніби українські вибори розділювали країну, – особливо це відчуття проявлялося під час президентських виборів 1994 і 2004р., – однак, на щастя, ці «розколи» були виключно поверховими, не призвівши до серйозного сепаратизму. А ще, Україна, схоже, таки спромоглася потихеньку виробити власну, хай і неосяжну, національну ідентичність.

Після Помаранчевої Революції, Україна виробила помітний ідеологійний консенсус. 2007р. всі три основні політичні партії просували до плутанини схожі між собою ліберально-демократичні ідеї, тоді як ліве крило було змаргіналізованим. Спільними цінностями було визнано демократію, свободу, приватну власність на засоби виробництва, ринкову економіку, міжнародну відкритість та європейську інтеграцію. Упродовж чотирьох років було проведено троє вільних і чесних виборів підряд. Як політичні, так і соціально-економічні інституції України вважаються високолегітимними.

Ані збройні сили, ані спецслужби не становлять тут будь-якої загрози, тоді як у сусідній Росії саме вони є основними силами, що сприяють її скочуванню до автократії. Економічне зростання України також зробило свій внесок у легітимізацію нинішнього режиму, оскільки економіка зростала у середньому на 7.5 відсотків щороку з 2000р. по 2008р.

У порівнянні с Росією, Україна є благословенно позбавленою кількох російських проклять: по-перше, маючи вельми незначні доходи від видобутку нафти й газу, вона не страждає від прокляття енергетичної ренти, котру було б легко знімати невеличкому колу еліти (Фіш 2005, Даймонд 2008); по-друге, в Україні є відсутніми російські традиції сильного авторитаризму, що підкреслює, зокрема, Річард Пайпс (2005); ну і, по-третє, Росія страждає на пост-імперську ностальгію, тоді як новонабута незалежність українців лише надихає.

Тендітність української демократії, однак, влучно розкривається фразою Альфреда Гіршмана (1965) про те, що демократичне лідерство має довести свою спроможність. Україна, у цьому відношенні, страждає на три пов’язаних між собою вади: по-перше, досі відсутнє законодавство, котре б закріплювало права власності, або ж таке законодавство є занадто неповним, щоб задовольнити потреби суспільства у праві й порядку; по-друге, урядові бракує ефективності; по-третє, корупція залишається вельми розлогою та руйнівною за впливом.

Ризик того, що державне управління виявиться неадекватним, є очевидним, і, за більшістю вимірюваних показників, ефективність державного управління знизилася після Помаранчевої Революції, тоді як запити населення якраз зросли. От це зростання вимог та очевидна нездатність держави їх задовольнити є потенційною вибуховою сумішшю. Однак, у вільному суспільстві, люди знаходять чимало шляхів вирішити власні проблеми й без держави. Українська демократія не виправдовує покладених на неї сподівань, але її повалення не є ані вірогідним, ані необхідним. Водночас, фінансова криза, що спалахнула у жовтні 2008р., стане суворим випробовуванням української демократії на міць.

Поділитись в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Теґи: , ,

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>