Передмова

Україна була швидкозростаючою ринковою економікою до 2008р., але лишається хиткою демократією. Попри те, що вона однією з останніх серед пост-комуністичних країн стала на шлях серйозних ринково-економічних реформ у 1990-х роках, вона зростала щороку на 7.5% упродовж періоду з 2000 по 2007 рік. Станом на 2005р. Freedom House класифікував Україну як вільну країну – єдину, окрім балтійських, з-поміж республік колишнього Совєцького Союзу.

У цій книжці, старший науковий співробітник Андерс Аслунд проводить дослідження того, як Україна стала ринковою економікою та демократією, і чи вдасться їй утримати ці позиції у нинішньому непростому світі, особливо за лютування нинішньої фінансової кризи. Його всебічне дослідження українських економічних та політичних трансформацій покриває період з 1991р., коли українці переважною більшістю ухвалили рішення про незалежність своєї країни, по 2008р. Це – перша з виданих раніше (будь-якою мовою) книжка з економічної та політичної історії України, що покриває такий період.

Ця праця завершує трилогію Аслунда про пост-комуністичні трансформацію, котру він започаткував щойно приєднавшись до нашого Інституту в січні 2006р. Перша книга – «Як будувався капіталізм: трансформація у Центральній та Східній Європі, Росії та Центральній Азії, описує пост-комуністичний перехід у 21 країнах. Друга книга – «Капіталістична революція в Росії: чому ринкові реформи вдалися, а демократія – ні», – розглядає ключові питання російської трансформації. Ця ж книжка зосереджується на тих самих питаннях стосовно України.

Протягом перших трьох років власної незалежності Україна зосереджувалася мало на чому, окрім націєтворення. Як наслідок, політичні та економічні реформи ігнорувалися. Попри те, що ця затримка дорого обійшлася країні, народ вражаюче терпляче поставився до подібного недбальства. Схоже на те, що для українців відродження нації було найвищим пріоритетом.

Коли ринкові реформи в Україні нарешті було здійснено, вони були швидкими й радикальними, тому що лише так вони могли стати успішними. Перша частина реформ відбулася наприкінці 1994р., друга – за перші чотири місяці 2000р. Затримка у реформах не мала жодних переваг, навпаки – вона ще більше посилила і подовжила падіння ВВП. Аби бути успішними, українські реформи мали бути концентрованими, оскільки лише поєднання страху кризи та рішуча політика могла перемогти спротив їм з боку сильної групи, що процвітала за рахунок державних дотацій та космічної різниці між регульованими державою цінами внутрішнього та вільними цінами світового ринку. Як і в інших пост-комуністичних країнах, передумовою для успіху ринкових реформ була дерегуляція цін та торгівлі, приватизація більшості підприємств та фінансова стабілізація.

Україна стала справжньою демократію з вільними та чесними виборами і незалежними ЗМІ після Помаранчевої революції, що відбулася у листопаді-грудні 2004р. Ця демократія, однак, виявилася не вельми ефективною: було ухвалено дуже мало таких необхідних нових законів, корупція лишається всюдисущою, а держадміністрація погано функціює. Вирішальною проблемою є діючий конституційний лад, котрий наділяє президента недієвими інструментами влади; президент може здійснювати владу лише через право власного вето або шляхом призначення дострокових виборів, спокуса до чого в нього виникає зачасто. Розумним рішенням було б перейти до повністю парламентаристської системи. Ключовим питанням є, чи зможе українська демократія пережити подібний розлад, ставлячи вдосконалення конститиції на порядку денному питанням надважливого значення.

Україна поступово переорієнтовувала свою зовнішню торгівлю та політику в західному напрямку, визнаючи Європу за свій чіткий вибір. Головним проривом на даному напрямку став вступ України до ВТО у травні 2008р. Наступним великим кроком має стати Угода про Асоціацію з Європейською Спільнотою, котра відкриє глибокі можливості для вільної торгівлі та пришвидшення інтеграції України в Європейську Спільноту, хоча її перспективи на повне членство поки що лишаються нечіткими. Сполученим Штатам теж варто б запропонувати Україні укладення двосторонньої угоди про вільну торгівлю.

На момент написання цього документу триває випробовування на міць української економіки в умовах глобальної фінансової кризи. Зокрема, її потужна металургійна промисловість переживає великий структурний виклик. Поточна криза, поза сумнівом, ще внесе суттєві зміни у економіку, систему господарювання, а також політичну систему України. Тому вкрай важливо, щоб на цьому роздоріжжі Україну підтримали Сполучені Штати та Захід уцілому, допомігши їй подолати ці негаразди. Тим часом, Україна готується до президентських виборів у січні 2010р. Ми сподіваємося, що ця книга дасть змогу широкій аудиторії краще зрозуміти поточну дилему України.

Інститут Міжнародної Економіки Пітера Ґ.Петерсона є приватною неприбутковою установою, метою якої є вивчення й обговорення питань міжнародної економічної політики. Призначенням Інституту є аналіз важливих питань у вищезгаданій сфері та розробка й розповсюдження нових підходів до їх вирішення. Інститут є повністю незалежним від будь-якої політичної сили.

Інститут фінансується високо-диверсифікованою групою благодійних організацій, приватних корпорацій та небайдужих фізичних осіб. Близько 22 % ресурсів Інституту за минулий фінансовий рік було надано донорами з-поза меж Сполучених Штатів, у тому числі 9% – з Японії. Фундація Віктора Пінчука надає щедру підтримку Центрально- та Східно-Європейській програмі Інституту.

Рада директорів Інституту несе головну відповідальність за Інститут та здійснює загальне керівництво та погоджує дослідницькі програми, включно з визначенням тем, котрі найвірогідніше матимуть значення у середньо-терміновій (від одного до трьох років) перспективі та належать до сфери відповідальності Інституту. Директор, у тісній співпраці з персоналом та зовнішній дорадчим комітетом, є відповідальним за розвиток окремих проектів та ухвалює остаточне рішення щодо оприлюднення кожного окремо взятого дослідження.

Інститут має надію, що його дослідження та інша діяльність сприятимуть укріпленню основ міжнародної економічної політики в усьому світі. Ми заохочуємо читачів наших публікацій надсилати свої думки щодо того, як нам краще досягти цієї мети.

 

К.Фред Берґстен,

Директор

Січень 2009р.

Поділитись в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>