Як Україна перейшла до ринку й демократії – офіційне українське видання

З приємністю повідомляю, що “Інститут Міжнародної Економіки Петерсона”, нарешті, надав мені права на публікацію українського перекладу книги Андерса Аслунда “Як Україна перейшла до ринкової економіки та демократії”.

Інститут люб’язно погодився опублікувати книгу у відкритому доступі, щоб максимальна кількість українців мала змогу її прочитати.

Українське видання книги виходить із запізненням майже на п’ять років. Але, не дивлячись на це, переважна більшість поданих у ній відомостей не втратила актуальності – понад те, чимало попередніх висновків, зроблених автором, з часом здобули або ж здобувають все ґрунтовніше підтвердження.

Українське (як і російське) видання цієї книги не побачило світ одразу ж після виходу оригіналу з вельми цікавої причини – один з олігархів-фігурантів книги (вочевидь, після доповіді свого референта, котрий ознайомився з її змістом) став погрожувати авторові, що «затягає його по судах» за наклепницьку інформацію, що ніби-то у ній міститься, – звинувачення абсолютно безглузде й безпідставне, з огляду на вельми емоційно-стриманий стиль оповіді та той факт, що навіть найодіозніші особистості подаються у ній неоднозначно, а також те, що автор чудово усвідомлював необхідність бути обережним у висловах, щоб і на майбутнє зберігати підходи до тієї чи іншої політичної фігури.

Щоб узятися за переклад такого доволі грубезного тому, потрібен неабиякий ентузіазм та мотивація. Я натрапив на цю працю випадково:  намагаючись укласти передвиборчу програму для одного громадсько-політичного руху, я усвідомив, що будь-яка програма майбутнього буде логічно неповною без усвідомлення, де ми як суспільство перебуваємо зараз та яким чином ми потрапили у цей стан. На приємний подив, мені не довелося писати з нуля – як часто трапляється у ноосфері, «усе вже придумано й написано до нас», – книга виявилася уже готовою найповнішою оповіддю з політико-економічної історії Другої української Республіки, принаймні, по 2008 рік включно.

Автор навряд чи був одиноким у своїх потугах укласти подібний документ – щороку, до річниці Дня Незалежності, кожне поважне видання вважає своїм обов’язком «підбити» своєрідні підсумки кожного з років життя країни; чим ця книга, однак, вигідно вирізняється від інших, так це мінімумом конспірології та здатністю зробити стислі висновки, подаючи події крізь високорівневу перспективу, не розповзаючись у подробиці та зайві деталі, але й принагідно наводячи приклади, де це доречно. Також, на відміну від багатьох вітчизняних своїх колег, автор цієї книги дивиться на українські події з висоти досвіду близько 20 інших країн колишнього соцтабору, проводячи, де можливо, паралелі, чи, навпаки, виявляючи унікальні риси українського шляху. Також, варто визнати, що вітчизняна політологічна та економічна школа все ще продовжує звільнюватися від панування марксистського дискурсу, котрий є надто обмеженою та не вельми доречною платформою для розуміння природи того, що відбувається в Україні з кінця совєтської епохи й по наш час – це є ще одним поясненням, чому не з’явилися вітчизняні автори, котрі б справилися з цим завданням краще.

Немає сенсу намагатися коротко намагатися переказати зміст книги, однак, не можу не скористатися правом перекладача та ініціатора українського видання висвітлити головні висновки книги.

Перший висновок – українська держава належить до визискувального[1] (а не залучувального) типу, себто: основною її функцією є визискування більшої частини суспільства на користь невеличкої купки привілейованих. Що ж – це цілком природньо, оскільки жодне інше державне утворення на цих теренах не мало іншої функції; навіть Київська Русь, міфічним спадком котрої прийнято пишатися, була, якщо уважно почитати Омеляна Пріцака, нічим іншим, як подібним же визискувальним конгломератом.

Цілком природньо з першого виходить другий висновок – ця держава не дбала за модернізацію країни та за добробут населення, про що красномовно свідчить та демографічна ціна, що її сплатило українське суспільство: усьго за 20 з гаком років Незалежності, населення країни зменшилося на майже 7 млн чоловік – з 51 до 45. Усі реформи, що мали радше позитивни результат для України, можна втиснути в, максимум, три роки (!), тоді як решту часу можновладці витрачали на розкрадання країни, що супроводжувалося то політичною нестабільністю, то застоєм, а то й неприхованими чварами конкуруючих угруповань чи персоналій за владу.

Ну і третій висновок, не настільки очевидний, як попередні два, полягає у тому, що найбільші фактичні заслуги у позитивному реформуванні української держави мали зовсім або ж «трохи не ті» особисті, що панували у медіа-просторі; у той час як найбільш «засвічені» мали, в кінцевому підсумку, або ж негативний, або ж ніякий вплив на здобутки. Також, не омине уваги читача неоднозначність подачі більшості фігур українського бізнесу та політики –  багато хто має як заслуги, так і провини.

Ця книга є першою в трилогії видань, чиєю кінцевою метою буде окреслити необхідні для української держави реформи, що їх належить здійснити упродовж кількох найближчих років, щоб, нарешті, перехід від совєтської системи вважався завершеним.; другою має вийти український переклад нещодавнього видання Велике переродження: уроки з перемоги капіталізму над комунізмом (2014), а також Україна: що пішло не так і як це виправити (2015, оригінал готується до друку на даний момент). За нашою спільною задумкою, ці книги мають зорієнтувати українське суспільство та владу щодо тих кроків, котрі належить зробити Україні: владі – ініціювати, а суспільству – проконтролювати й вимагати, якщо в тому буде потреба.

Ну і, зрештою, також на цю книгу покладається надія, що вона належним чином збагатить вітчизняний макроекономічний дискурс та думку. Рекомендується не лише для студентів економічних факультетів та ВНЗ, а й для слухаів шкільного курсу основ економіки, домогосподарок, громадських активістів та політиків, і просто спраглих до справжнього знання громадян. Окрему цінність являє собою список використаної літератури – той, хто його опанує, може вважати себе фахівцем з макроекономіки, теорії держави та права, та політології водночас.

Книга доступна для скачування у наступних форматах:

Ініціатор, перекладач та видавник українського перекладу книги,

[1] Термін, запозичений з книги Дерона Аджемоглу «Чому занепадають країни» (Daron Acemoglu, James Robinson, Why nations fail) – у оригіналі протиставляються extractive (визискувальний) inclusive (залучувальний) тип держави: тобто, держава, розбудована з метою визискування, чи ж така, де до процесу прийняття рішень залучаються якомога ширші верстви суспільства (з тенденцією до подальшого розширення цього кола залучених). Ще одна книга, варта перекладу для ознайомлення широкої української аудиторії та наведення порядку у пануючих вітчизняних уявленнях про зарубіжну історію, економіку та політику й право.

 

Поділитись в соц. сетях

Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>